четвер, 28 грудня 2023 р.

Олександра Терещук: Палестинська пісня. Світло переможе темряву!

 

  Ось життя моє сповненне як побачив грішний зір
Землю цю благословенну, слави сповнену без мір.
Мріє моя не відходь: край, де сам ступав Господь, там де Слово стало плоть!
Мріє моя не відходь: край, де сам ступав Господь, там де Слово стало плоть!
Землі, вбрані в щире злото, - в них я шлях собі проклав.
Перед Ним вони - болото, 
Пред вінцем усіх держав.
Тут від Діви зійшов дар -
Всіх сил ангельських владар,
Всіх чудес і сил всіх Цар!
Тут від Діви зійшов дар -
Всіх сил ангельських владар,
Всіх чудес і сил всіх Цар!
Тут водою охрестився той, хто гріх з людей всіх змив,
Кров’ю й тілом розплатився - вільними нас всіх зробив.
Мріє моя не відходь: край, де сам ступав Господь, там де Слово стало плоть!
Мріє моя не відходь: край, де сам ступав Господь, там де Слово стало плоть!
Мріє моя не відходь: край, де сам ступав Господь, там де Слово стало плоть!

Вокал Олександра Терещук
Текст і музика споконвічні (ХІІІ ст.)
Переклад тексту Ростислав Федорко
Оранжування та зведення Анатолій Сорока
Дякуємо за допомогу в організації зйомок Данилу Корчинському
Зйомка, монтаж та виробництво відео Bratstvo Production

Palästinalied (укр. Палестинська пісня) — пісня, написана на початку 13 століття Вальтером фон дер Фоґельвайдом, найвідомішим ліричним поетом середньовічної Німеччини. Це одна з небагатьох пісень Вальтера, мелодія якої збереглась. Palästinalied був написаний під час П’ятого хрестового походу (1217–1221 рр.). Тема пісні — Євангеліє, розказане від імені паломника, який крокує до Святої Землі.

Дмитро Корчинський: Український народ ми маємо присвятити Богові й приготувати його для Бога, зробити нашу націю Мечем Бога Живого у ХХІ столітті

Яким є ставлення Братства й усієї церкви до нації? 

Як полководець оперує полками, так Бог проводить народами. З Біблії ми знаємо, що коли Бог хоче здійснити щось масштабне, він в якості інструменту використовує народи. 

Часто не коректно використовують цитату «нема ні еліна ні юдея» для того, щоб обгрунтувати помилкову думку, що для церкви нації не важливі і навіть, що церква має змагати взаємного розчинення націй, бо так буцім то хоче Бог. 

Але насправді тут йдеться лише про те, що після спасительної жертви Христа, юдеї, які живуть по закону нічим не ближчі до Неба, ніж язичники, які увірували. 

В Одкровенні Івана Богослова ми читаємо, що наприкінці часу до Престолу прийдуть НАРОДИ. Ми відповідальні не лише за своє індивідуальне спасіння, ми, як церква, відповідальні за народ для спасіння якого Бог обрав нас народитися саме в ньому. І Бог спитає з нас: чому ви прийшли самі до Брами Царства, де народ Ваш?

Біблія встановлює чітку залежність перемоги від праведності. Народ праведний перемагає. Коли народ відходить від Бога, завжди знаходиться інший народ - якісь асирійці - щоб покарати його. І це стосується не лише євреїв.

(Нам не було б жодної потреби читати Старий Заповіт, якби він не давав нам універсальні уроки на всі часи. В Біблії багато історії, але це не історична книжка, це підручник спасіння з універсальними прикладами для всіх, на всі часи)

Український народ ми маємо присвятити Богові (як Анна присвятила Богові сина свого Самуїла) й приготувати його для Бога, зробити нашу націю Мечем Бога Живого у ХХІ столітті.

Alex Buzunov ART